Самогубство як соціальне явище

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ   І. Е. ДЮРКГЕЙМ ПРО САМОГУБСТВО ЯК СОЦІАЛЬНЕ
ЯВИЩЕ………………………………………………………………………………......6
1.1 Соціальний елемент в самогубстві……………………………………………….. .6
1.2 Самогубство в ряду інших соціальних явищ………………………………………9
РОЗДІЛ ІІ. СОЦІАЛЬНІ ТИПИ САМОГУБСТВА ЗА Е.ДЮРКГЕЙМОМ……..….13
2.1. Егоїстичне самогубство…………………………………………………………...13
2.2 Альтруїстичне самогубство………………………………………………………..17
2.3 Аномічне самогубство……………………………………………………………..20
РОЗДІЛ ІІІ.   ЕМПІРИЧНА   БАЗА І МЕТОДОЛОГІЧНІ
ЗАСАДИ ДЮРКГЕЙМІВСЬКОЇ   СОЦІОЛОГІЇ   СУЇЦИДУ………………………..23
ВИСНОВОК…………………………………………………………………………….31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………….34































                                              ВСТУП


      Актуальність дослідження полягає в тому, що   з кожним роком проблема самогубств набуває все більш глобальний характер, а суїцидальні спроби все частіше стають формою поведінки, до якої вдається людина в тій чи іншій кризовій ситуації. Самогубство є не лише проблемою особистості, а й суспільства в цілому. Адже самогубство – це явище соціальне, тому, що саме стан суспільного середовища спонукає індивіда до вчинку позбавлення себе життя, саме до такого висновку прийшов Еміль Дюркгейм у своїй роботі «Самогубство». Він довів, що причиною самогубства є соціальне життя, його ціннісно - нормативний характер, визначена інтенсивність соціальних зв'язків.
      Самогубство, воно ж суїцид, воно ж «найгірший з гріхів» (Блаженний Августин), воно ж «аристократ серед смертей» (Деніел Стерн), воно ж «добровільний відхід» ( новітній термін), існує з тих самих пір , коли з'явився homo sapiens. Власне, Сартр стверджував, що головна відмінність людини від тварини саме в тому й полягає: людина може себе вбити, а інші тварюки не можуть.