Світове Мовознавство

План

1. Мовознавство в Давній Індії
2. Давньокитайське мовознавство
3. Мовознавство в Давній Греції та Римі
4. Давнє арабське мовознавство
5. Використана література


Багато мовознавців виникнення науки про мови датують 1660 роком — виходом «Універсальної грама¬тики», інші — початком XIX ст. — появою порівняль¬но-історичного мовознавства, визначаючи весь попе-редній період як «донаукове» мовознавство. Погодитися з цими твердженнями важко, оскільки чимало важли¬вих проблем мовознавства (наприклад, походження мови, зв'язок мови з мисленням, зв'язок мовного знака зі зна¬ченням, взаємовідношення логічних та граматичних категорій, виділення частин мови і членів речення та ін.) були предметом вивчення ще в далекому минулому. У давньому мовознавстві виділяють чотири наукові традиції: давньоіндійську, давньокитайську, класич¬ну, арабську.

1. Мовознавство в Давній Індії

Найдавнішою науковою традицією є давньоіндійсь¬ка. Вона налічує 3000 років.
Виникнення давньоіндійського мовознавства зумов¬лене суто практичними потребами. Із покоління до по¬коління віками передавалися усним шляхом священні гімни (Веди). Згодом вони були зафіксовані писемно й увійшли до чотирьох збірників — Рігведа, Самаведа, Яджурведа й Атхарваведа. Давні індуси вважали, що ці священні гімни є божественними і тому їх необхід¬но оберігати від псування. Якщо ж не буде збережена смислова і формальна, тобто орфоепічна, точність, то це перешкоджатиме спілкуванню з Богом. Прагнучи зберегти точність Вед і забезпечити їх розуміння (не всі старі тексти Вед для індусів того часу були незрозу¬мілими), а також намагаючись