Старослов"янізми

РОЗДІЛ 1
      1.1. Старословʼянізми в складі української лексики

Лексика сучасної української мови неоднорідна за своїм походженням. Значна частина її через давньоруську мову успадкована ще від спільнословʼянської мови-основи. Спільнословʼянські слова становлять ядро, серцевину словникового складу сучасної української мови, вони обіймають найважливіші галузі життя та діяльності суспільства, є результатом тривалої пізнавальної роботи людей, закріплення в мові людського досвіду, нагромадженого в процесі колективної праці й передаваного новим поколінням, як наприклад: земля, голова, рука, око, син, сестра, зима, літо, день, трав , дерево, дуб, липа, овес, плуг, коса, голка, жити, ходити, косити, ткати, варити, пиво, масло, риба, осетер, лин, корова, кінь, білий, чорний, золотий, один, чотири, я, ми, за, три тощо.
Старословʼянізми ¬ це такі слова, які до лексичного складу східнословʼянських мов перешли від мови старословʼянської, що сформувалася в ІХ столітті на основі живих македонських говорів давньоболгарської мови. Майже всі словʼяни перший час використовували старословʼянську писемну мову в функції літературної, яка мала для них міжнародне значення. У Х столітті в звʼязку з хрещенням Київської Русі старословʼянська мова була запозичена й східними словʼянами. У деяких жанрах, головним чином у церковно-релігійній літературі, її вживали упродовж ряду століть, а тому цілком природно, що давньоруська мова засвоїла від неї ряд лексичних елементів, які збагатили словниковий склад давньоруської мови і потім тією чи іншою мірою були успадковані всіма сучасними східнословʼянськими мовами, зокрема й українською.
У старословʼянській мові бути поширені слова для назв багатьох понять, насамперед абстрактних, для яких ще не було відповідників у живих давньоруських говорах. Такі слова давньоруська мова запозичала, з старословʼянської в першу чергу. Проте серед старословʼянізмів,