Тенденції Розвитку Національної Інноваційної Системи України

Тенденції розвитку Національної інноваційної системи України
 
Сучасний етап розвитку національної економіки характеризується актуалізацією процесів підвищення ефективності виробничої структури, розвитку внутрішнього ринку та експортоорієнтованої діяльності, протікання яких має відбуватися з огляду на стратегію інформаційно-інноваційної конкурентоспроможності. Вищесказане обумовлює зростання наукового та практичного інтересу до проблем інноваційної діяльності. Так, у програмі розвитку „Україна-2010” зазначається, що досягнення конкурентоспроможності України в системі глобального світового господарства потребує посилення інноваційного спрямування промислової політики. За мету ставиться подолання суттєвої розбіжності між наявним потенціалом інноваційного розвитку (значні можливості для ефективних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт за показниками розвитку вищої освіти, рівня науково-дослідних установ, чисельності та кваліфікації вчених і інженерів тощо) та низькою ефективністю його використання.
Отримання нових знань та технологій та їх еффективне використання в соціально-економічному розвитку в певній мірі визначає роль та місце країни в світовому товаристві, рівень життя народу та забеспечення національної безпеки. В промислово розвинутих країнах 80-95% приросту ВВП приходиться на долю нових знань, перевтілених в техніці та технологіях. Цей перехід на інноваційних шлях розвитку стає можливим завдяки створенню національних інноваційних систем (НІС). Стала закономірним результатом попереднього індустріального розвитку, НІС як дієва система інститутів дозволила високорозвиненим країнам забезпечити блискучі технологічні прориви і підтримувати конкурентоспроможність своїх економік на найвищому рівні.
Під НІС мається на увазі сукупна діяльність у межах конкретної держави організацій (структур), зайнятих виробництвом та комерційною реалізацією наукових знань і технологій. Найважливішою частиною