Теоретичні основи процесу диверсифікації діяльності підприємства

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА




    1. Економічна сутність диверсифікації діяльності підприємства, умови і причини її проведення

      Сутність поняття «диверсифікація» означає оновлення і товару, і ринку підприємства одночасно, вихід за межі основного бізнесу, яким підприємство займалось досі, проникнення в нові галузі.
      Щоб ширше зрозуміти сутність цього процесу розглянемо декілька варіантів визначення поняття «диверсифікація діяльності підприємства».
      Диверсифіка́ція (англ. Diversification) —
      1. Володіння найрізноманітнішими фінансовими активами, кожен з яких має різний рівень ризику, з метою зниженя загального ступеня ризику портфеля в цілому.
      2. Загальна ділова практика, направлена на розширення номенклатури товарів і послуг та/або географічної території, для того, щоб розосередити ризик і знизити залежність від циклічності бізнесу.
      3. Спосіб розвитку підприємства, що полягає в освоєнні виробництва нових товарів, товарних ринків, а також видів послуг, що включає не просто диверсифікацію товарних груп, але й розповсюдження підприємницької діяльності на нові та не пов'язані з основними видами діяльності фірми [21].
      4. Розширення сфери діяльності будь-якої організації без огляду на те, до якої сфери економіки вона належить [24].
      5. Освоєння виробництва нових товарів, товарних ринків, а також видів послуг, що включає на просто диверсифікацію товарних груп, але й розповсюдження підприємницької діяльності на нові та не пов’язані з основними видами діяльності фірми області.
      6. Система заходів, що використовується для того, щоб підприємство не стало занадто залежним від одного стратегічного господарчого підрозділу чи однієї асортиментної групи [23].
Стратегія диференціації товару є конкурентною стратегією, направленою на розширення асортименту товару (послуг), створення нових товарів з метою задоволення потреб всіх груп покупців шляхом вдосконалення технології виробництва.
У II пол. XX століття втрачає домінуюче значення одна з   гіпотез мікроекономіки, за якою ціна є єдиним критерієм поведінки покупця. Досвід почав засвідчувати, що покупки швидше здійснюються під впливом іміджу товару (послуг). До того ж підприємства помітили, що перевагами і смаками споживачів можна управляти, що при допомозі грамотної реклами і умілого просування товару створюються нові потреби.