Технології відкритого грунту

Закритий ґрунт — це споруди, пристосовані для вирощування розсади та овочів, коли вони не надходять з відкритого грунту. У закритому грунті дорощують овочеві культури восени, проводять вигонку зелених культур.
  Найбільше поширення мають три види споруд закритого грунту: утеплений грунт, парники і теплиці.
  Утеплений ґрунт — це тимчасові малогабаритні споруди, які будують безпосередньо на грунті без бічних огорож. Споруди вкривають світлопроникними або темними матеріалами, які знімають під час догляду за рослинами. Цей вид закритого грунту використовують для захисту від весняних холодів рано висаджених або висіяних рослин. Для обігріву використовують пальне, тепло промислових підприємств.
  У парниках вирощують розсаду, ранні овочеві культури. Парники можуть бути одно- і двосхилими, заглибленими і наземними. Наземні виготовляють стаціонарними і переносними. Покриття парників може бути рамним або суцільним (шторним), заскленим або плівковим. Для обігріву парників використовують енергію сонця, біопалива, води, електричного струму. За строками експлуатації розрізняють парники ранні, середні та пізні.
  Теплиці — найбільш удосконалений вид закритого грунту. Споруджують їх з різних матеріалів (дерево, метал). Будують одно- і багатоланцюгові або блокові (складаються з кількох одноланцюгових). За тривалістю використання розрізняють теплиці засклені, зимові (цілорічні) і весняні, вкриті плівкою. Зимові теплиці, призначені для вирощування розсади, називають розвідними; у північних районах вони стелажні, в середній смузі і на півдні — переважно грунтові. У розвідних зимових теплицях застосовують посилене ґрунтове обігрівання і електричне освітлення рослин. Весняні теплиці призначені для вирощування розсади з наступним висаджуванням її у відкритий грунт. Вони,