Історичний розвиток консуьлської служби

Історичний розвиток консульської служби


      Інститут консулів виник в рабовласницьку епоху задовго до появи постійних посольств і по праву вважається одним з найстаріших інститутів консульського права. Як і всі інститути сучасного міжнародного права, він розвивався в тісному зв'язку з змінами, що відбувалися в політиці держав. Становлення інституту консульства було пов'язано з ростом міжнародної торгівлі та мореплавства.
      У стародавньому світі іноземці розглядалися як потенційні вороги. Так, за законами Ману (індійський рабовласницькій звід звичаєвого права I ст. до н.е.) місцевим жителям заборонялися всякі зносини з іноземцями.
      З часом, відзначав на початку минулого століття відомий російський юрист-міжнародник Ф.Ф. Мартену, народи прийшли до висновку, що «не можна провести абсолютно послідовно замкнутість або ворожість, проголошену ними верховним принципом своїх взаємних відносин, і виникнення між ними зносини привели до вишукування засобів забезпечити свою особисту свободу і права на чужій території» [27. C. 53].
      Регіоном, в якому визріли коріння   консульського інституту, були стародавні Греція і Рим, де зростання торговельних і міжнародно-політичних відносин мали безпрецедентний для рабовласницького світу масштаб. Виходячи з політичних та економічних інтересів, представники політичної еліти цих держав вони встановлювали відносини з іншими країнами. Найдавнішою моделлю інституту консулів в Греції була «Проксенія», тобто гостинність. Іноземці зверталися за заступництвом до знатних громадянам міста – проксенів, які брали на себе обов'язок захищати їх інтереси. Вітчизняні фахівці з історії держави і права скрупульозно підрахували, що близько вісімдесяти грецьких полісів користувалися інститутом проксенії [71.С.305].
      Функції проксенів були багатогранні: