Елементи художності та літературні прийоми в мові оратора

Елементи художності та літературні прийоми в мові оратора

Основним матеріалом оратора є не звук, а слово. Грамотна, чиста мова одразу створює враження освіченості, інтелігентності.

Оратор як носій культури мусить спиратися передусім на літературну мову, нормовану правилами граматики.

Найпоширеніші мовні помилки, яких слід уникати ораторові:

1. Невірний наголос. Іноді від наголосу може залежати і семантика (значення) слова.

2. Неправильна вимова окремих звуків.

3. Неправильне вживання слів за семантикою (значенням).

Оскільки основною одиницею мови є слово, то лексику з цього погляду можна поділити на два типи:

1) слова з прямим значенням (так звана автологічна лексика);

2) слова з переносним значенням (так звані тропи).

Основу всякого тексту складають слова з прямим, автологічним значенням. Проте існує велика група слів, що, маючи пряме, автологічне значення, водночас виходить за рамки літературної норми. Це − просторіччя, канцеляризми, діалектизми, жаргонізми, неологізми, архаїзми, варваризми, солецизми.

4. Невміння розрізняти окремі морфеми у слові (наприклад, префікси).

5. Вживання дієслова-зв’язки „буде” (майбутній час) в контексті теперішнього часу.

6. Вживання зв’язки „це” перед словами „який”, „котрий”, „коли”, „де”.

7. Тавтологія − повторення однокорінних слів.

8. Використання плеоназмів (слів одного значення).

9. Слова-паразити: ну, скажімо, зрозуміло і тощо.

10. Невміння враховувати стилістичне (емоційне) забарвлення слова (фрази).

У промовах оратори можуть використовувати таку тропи: епітети,