Каріес

Карієс (лат. Caries dentium) — патологічний процес, що починається після прорізування зубів, що супроводжується демініралізацією та протеолізом, з утворенням порожнини під дією ендо- і екзогенних факторів.
Карієс — дуже поширене захворювання. У дитячому віці воно посідає перше місце серед хронічних захворювань і зустрічається в 5—8 разів частіше, ніж захворювання, що займає друге місце за поширеністю, бронхіальна астма. За даними різних авторів від 80 до 90% дітей з молочним прикусом, близько 80% підлітків на момент закінчення школи  мають каріозні порожнини, а 95—98% дорослих мають запломбовані зуби. Статистичні дані показують, що в екваторіальних регіонах (Африка, Азія) карієс менш поширений, ніж в приполярних областях (Скандинавія, Північна Америка). У країнах, що розвиваються також відзначений вищий рівень поширення карієсу.
Етіологія
Останнім часом виникнення карієсу зубів пов'язують з локальною зміною pH на поверхні зуба під зубним нальотом внаслідок  бродіння (гліколізу) вуглеводів, здійснюваного мікроорганізмами, і утворення органічних кислот.
При розгляді механізмів виникнення карієсу зуба звертає на себе увагу різноманіття різних чинників, взаємодія яких і обумовлює виникнення вогнища демінералізації: мікроорганізми порожнини рота, характер харчування (кількість вуглеводів), режим харчування, кількість і якість слиновиділення (ремінералізуючий потенціал слини, буферні властивості, неспецифічні і специфічні фактори захисту слини), зрушення у функціональному стані організму, кількість фтору, що надходить в організм, вплив навколишнього середовища і т. д. Однак основні фактори виникнення карієсу наступні: карієсосприйнятливість зубної поверхні, карієсогені бактерії, вуглеводи, що ферментуються та час.

Карієсосприйнятливість зубної поверхні
Емаль зуба — найтвердіша тканина людського організму. За твердістю вона лише трохи поступається алмазу (250 — 800 од. Віккерса).