ФГК Улоговина Конго

Ця фізико-географічна країна простягається по обидві сторони від екватора, між Атлантичним океаном і Східно-Африканським нагір'ям. На півночі границя її проходить приблизно по 5° пн. ш., на півдні — трохи південніше 10° пд. ш. У її межі входить плоска улоговина середньої  течії  Конго і навколишні  височини, що утворюють вододіл басейну Конго й іншими ріками Африки.
У рельєфі улоговини чітко виділяється кілька сходин. Найнижча її частина утворює велику рівнину в середній течії Конго  з висотами не   більш 500 м. Основна частина цієї рівнини складена могутньою товщею древнього   озерного  алювія, а уздовж рік простягнулися смуги молодих алювіальних відкладів.  Поверхня рівнини майже зовсім плоска, тому що вона була дном озера, що знайшло стік убік Атлантичного океану. Під озерними відкладами мезозойського віку в межах рівнини лежать товщі  давньольодовикових утворень — продукт діяльності могутніх льодовиків, що покривали величезні території материків південної півкулі наприкінці палеозойської ери.
На півдні і сході  плоска поверхня  центральної  частини улоговини різко  вираженим у рельєфі уступом переходить у плато висотою 500—1000 м.  Поверхня плато, складеного осадовими відкладами палеозою і мезозою, прорізана глибокими ущелинами рік з численними водоспадами.  Така  будова долин — результат посилення ерозії рік підняттями, що відбувалися наприкінці мезозойської ери і  привели  доутворення цієї більш високої  ступіні улоговини.
Улоговина Конго з усіх боків замкнута плоскогір'ями, що досягають висоти 2000 м і більше. На півдні піднімається уступами плоскогір'я Лунда,