ОСТАП ВИШНЯ – МАЙСТЕР САТИРИ І ГУМОРУ

ЛЕКЦІЯ №6
(2 години)
ОСТАП ВИШНЯ – МАЙСТЕР САТИРИ І ГУМОРУ

ПЛАН
  1. Загальні   тенденції розвитку гумору і сатири в с.ХХ ст. Журнал «Перець».
  2. Повернення в письменницькі ряди Остапа Вишні. Класичні взірці усмішки – “Зенітка”, “Бліц-кріг”, “Географія”.
  3. Вираження народного оптимізму, презирства і ненависті до ворога. Розвиток жанрів – сатиричне оповідання, фейлетон, памфлет, гумореска, усмішка.
  4. Визначення ідейно-естетичного рівня гумору та сатири публікаціями Остапа Вишні, Ф.Маківчука, О.Ковіньки.
  5. Звернення до гумору й сатири П.Панча, Ю.Яновського, О.Корнійчука, Ю.Мартича (с.р.).






1.1 Гумор як постійно діюча форма вияву комічного


В довготривалій боротьбі за свою національну ідентичність український народ виявляв не лише героїзм та волю до перемоги, а й розвивав критичне світосприймання. Це було своєрідним засобом духовного утвердження і самозахисту. Національна специфіка гумору є історично змінною, вона обумовлена постійними зрушеннями в соціально-політичному та економічному житті народу.

Почуття гумору - здатність людини розуміти гумор. Воно надає людині впевненості в собі й оптимізм. У крайніх випадках викликає почуття зверхності і влади над об'єктом приниження. Жарти добре розкривають вдачу людей. Про це вдало сказав славетний давньогрецький філософ й історик Плутарх. У своєму життєписі Олександра Македонського він писав «часто, слово чи жарт краще розкривають вдачу людини, ніж битви».

Гумор - 1. Доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямоване на викриття вад. Фізична або вербальна дія, яка має на меті розсмішити.

2. Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на зображенні чого-небудь у комічному вигляді, а також твір