Аграрний розвиток України. Реформи і господарство16 - 21 ст. Аграрні проблеми у працях укроїнських вчених

План
Вступ
1 . Розвиток аграрної економіки у XVI - середині XVIII ст.
2.   Аграрні відносини та стан сільського господарства. Столипінська аграрна реформа, її здійснення в Україні (кінець XIX - початок XX ст.)
3. Аграрні проблеми та ідеї кооперації в українській економічній думці.
Список використаної літератури

Вступ
На відміну від країн Західної Європи, на українських землях домінантним сектором господарства залишався аграрний, розвиток якого характеризувався повільним процесом становлення ринкових відносин, що було типовим для економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи. У сільській місцевості проживало понад 95 % населення. Процес первісного нагромадження капіталу в аграрній економіці не завершився в XVIII ст. і продовжувався до кінця XIX ст. Його особливістю, на відміну від західноєвропейського, було утвердження фільварково-відробіткової системи організації сільського господарства за умови збереження феодального характеру держави, що юридично закріплювала традиційні соціально-економічні відносини.

1. Розвиток аграрної економіки у XVI - середині XVIII ст.
На українських землях у складі Польського королівства продовжувався процес утвердження фільваркової системи та кріпосного права. Зростала кількість фільварків. Ухвали польських сеймів заборонили селянам покидати наділи без згоди феодала, узаконили одноденну панщину, позбавили селян права скаржитися на феодала.
У Великому князівстві Литовському розвиток аграрних відносин був пов'язаний з такими чинниками, як 1) остаточне відокремлення шляхти від селянства, оформлення як самостійного соціального стану та закріплення прав шляхти на землю; 2) правове встановлення кріпосного права.
Важливими джерелами аналізу аграрного розвитку є привілеї великих князів, ухвали сеймів, закон "Устава на волоки" (1557), Литовські статути 1529 і 1568 рр.
Відбувалося закріпачення селян: селян позбавили права