Архітектура Бароко

Міністерство освіти та науки України
Національний університет харчових технологій
Кафедра Українознавства

Доповідь
З дисципліни Історія української культури
На тему: «Архітектура Бароко»

Підготувала: студентка групи ГРС-1-5
Кужель Г.Г.
Перевірив: ас. Курас А.І.

Київ,2016
Вступ.
Архітектура бароко — період в розвитку архітектури країн Західної Європи і Америки (особливо в Центральній та Південній), що охопив приблизно 150—200 років. Період почався в кінці 16 століття і завершився в кінці 18-го.
Характеристика стилю:
- у церквах - широкі нави, іноді овальної форми
- часткова або свідома неповнота архітектурних елементів
-ефектне використання світла, або сильних контрастів світла і тіні (наприклад, як у церкві Вельтенбурга в Німеччині) або рівномірне освітлення за допомогою кількох вікон (наприклад, як в абатстві святого Мартіна поблизу Штутгарту) -
розкішне використання кольорів і орнаментів (фігур з дерева (часто позолочених), гіпсу або штукатурки, штучного мармуру або обробки)
-великомасштабні стелі вкриті фресками
-зовнішній фасад часто характеризується ефектним центральним виступом
-інтер'єр являє собою місце для живопису, скульптури і ліпнина
-ілюзорні ефекти, такі як оптичні ілюзії, поява тривимірних об’єктів, а також змішання живопису та архітектури
-грушоподібні купола в баварському, чеському, польському та українському бароко.
Швейцарський мистецтвознавець Генріх Вьольфін вказує наступні характеристики стилю: живописність, ілюзія динаміки та монументальність, для розкриття яких використовуються такі засоби як використання світла й тіні, розмив контуру, порушення правильності (живописний безлад), напружена композиція (вісь зображення розміщується під кутом), використання мотиву нашарування