Вступ до правової соціології

1. Структура соціології. (Студенти повинні були самостійно проаналізувати напрями теоретичної соціології, як-от: феноменологічна соціологія, символічний інтеракціоналізм, концепція соціального розвитку,функціоналізм, етнометодологія, структуралізм, теорія соціального конфлікту, концепція технократизму) У 60-ті роки з претензією на новий стиль теоретизування виступила феноменологічна соціологія, яка визнала, що людина як особистість виявляє свою індивідуальність завжди, маючи власну інтерпретацію соціальної реальності, і згідно з її накопиченим досвідом соціальної взаємодії. Унікальність людської особи виявляється головним чином в її соціальній суті.Основні принципи феноменологічного методу були обґрунтовані визначним філософом Едмундом Гуссерлем. На початку XX ст. він висунув перші ідеї феноменології. Перша ж систематична розробка-концепція феноменології була здійснена у 30-ті роки (у працях А. Шюца). Основні ідеї феноменологічного методу можна викласти в такому логічному ланцюгу: сутності всіх предметів чи явищ не завжди доступні пізнанню шляхом спостережень чи аналізу. Як правило, це досягається лише шляхом (її "вбачання") інтуїтивного відчуття. Засади феноменологічної соціології дістали свій подальший розвиток в ідеях так званого "соціального конструювання реальності" американських соціологів Томаса Лукмана і Пітера Бергера. Вони, як і Щюц, виходять із того, що наукові знання, так само як і продукти художньої творчої уяви або релігійного переживання, закорінені у повсякденному життєвому світі людини, а тому їх можна розглядати як похідні від "повсякденного знання". Феноменологічна соціологія саме і вивчає зміст, структурні форми та функції такого знання. Причому повсякденне знання, на їхню думку, – це динамічна структура, у якій постійно має місце обмін, циркуляція. Основу її становить так звана "ситуація обличчям до обличчя" (візаві). Серед парадигм сучасної соціології чільне