Стефан Грабинський

«Ви не чули про Стефана Грабинського? Інколи мені здається, що це я в свому попередньому втіленні. Страхи Львова, духи Львова, жахливі потвори Львова. Але тамтого, сецесійного, чоколядового, незрівнянного Львова.»
Юрій Винничук
.
Творчість
Грабінський знаний передусім як майстер малої прози, знавець проблем із галузі парапсихології, магії та демонології. Він цікавився кіномистецтвом, зокрема популярною тоді течією — німецьким експресіонізмом, стежив за розвитком сучасної літератури та філософії. Письменника надихали думки Анрі Берґсона та Вільяма Джеймса, а також творчість його улюбленого автора — Едґара Аллана По, якому він присвятив есей Książę fantastów / «Князь фантастів» (1931).
Грабінський дебютував у 1908-му, коли часопис Nasz Kraj опублікував його оповідання Szalona zagroda / «Несамовита садиба». Наступного року Грабінський під псевдонімом «Стефан Жальний» видав своїм коштом збірку оповідань «З винятків. У сутінку віри», яку критики вважали маловартісною. Став відомий у 1918 році своєю другою книжкою «На трояндовому узгір'ї». Тоді ж розпочав співпрацювати з краківським літературно-мистецьким тижневиком Maski. Здобув славу завдяки «Демонові руху» (1919, Краків) — циклу оповідань жахіть, який ґрунтується на мотивах залізниці, залізничних станцій і поїздів. Ця збірка вийшла ще у Львові (1922) й Варшаві (1929). Заохочений успіхом, автор за короткий час опублікував наступні збірки, частину яких становили тематичні цикли: «Безумний прочанин» (1920), «Страхітлива оповідь» (1922), «Книга вогню» 1922) і «Пристрасність» (1930). Друкувався у варшавських, лодських, краківських, перемишльських та львівських видавництвах, а також у тодішніх масових часописах («Goniec Krakowski», «Gazeta