Третя хвиля Тоффлера

 «Слов'яни мали двосхідчасту територіально-суспільну структуру. Нижньою її сходинкою було мале плем'я (займало площу у 2-Ю тис. кв.км), верхньою - союз племен. Основною рисою племінного ладу був його демократичний характер. Верховним органом племені було віче всіх вільних співплемінників, яке обирало свого правителя -князя (титул прагерманського або готського походження), контролювало його діяльність, вирішувало різні питання життя племені, зокрема ті, які стосувалися війни і миру. Впливові позиції займала племінна знать (старшина), до складу цієї знаті входили ті роди, з яких віче обирало князя. Кількість цих родів була невеликою князі   користувалися особливою повагою свого племені. Знать відігравала важливу роль у суспільно-політичному житті племен, зокрема, брала участь у поставленні князя. Певний вплив мали і старійшини. їх обирало віче, вони могли замість нього вирішувати справи, крім найважливіших. Просте населення племені користувалося політичними правами й особистою свободою, загалом була відсутня залежність однієї особи від другої. Проте існувала тенденція до розшарування вільних, виділення з них залежних осіб. Соціальній нерівності сприяла майнова нерівність.
3 найдавніших часів племена мали своє громадське господарство, фінансову систему. Все населення виконувало певні повинності. Племінну територію, звичайно опоясану лісами, відгороджували засіками, будували городища. Під час війн слов'яни брали в полон багатьох полонених, яких перетворювали у рабів. Візантійський імператор Маврикій (582-602) наприкінці VI ст. писав про слов'ян: "Тих, хто перебуває у них в полоні, вони не тримають у рабстві, як інші [неслов'янські]