Філософська думка в Україні

Філософія досліджує те, що становило в минулому і становить у наші дні ядро загальнолюдських цінностей, самоусвідомлень, духовних надбань.
Історія української філософії – органічна частина всесвітньої філософії, тому проблеми, які вона розглядає, тісно повязані з постановкою і теоретичним розвязанням цих проблем світовою філософією. Разом з тим історія філософії України відтворює і самобутні підходи, і шляхи розвязання цих проблем, які спираються на національні культурні традиції. Справжніми творцями і носіями культури продовжували залишатися низи суспільства. Українська культура протягом тривалих періодів своєї історії розвивалася як народна. У ній велике місце займали фольклор, народні традиції, які додавали їй особливої чарівності і колориту. Особливо яскраво це виявилося в мистецтві - народних думах, піснях, танцях, декоративно-прикладному мистецтві. Діалектичність міфологічної картини миру виявляється в образному баченні основних протиріч буття: життя - смерть, доля - недоля, небо - земля, чет - нечет, вогонь - волога, сонце - місяць, білий (Білобог) - чорний (Чорнобог), близький -далекий (будинок - ліс, тридев’яте царство), священний -мирський. Викладено це у казках про тридев’яте царство, де добро премагає зло; у прислівях: біда з радістю рядом ідуть; яблуко від яблуні недалеко падає та інш.; у піснях про нескорення духу, віру на краще, про повагу до батька й матері.
Українська культура посідає вагоме місце в історії людської цивілізації. Ще з давніх часів український народ був високорозвиненою спільнотою, свідченням тому — трипільська культура, пізніше — геніальна пам’ятка українського народу V—IX ст. "Велесова книга".
Філософський світогляд, поданий у "Велесовій книзі", показує, що український народ вірить передусім у свої власні сили і здібності. "А йдемо куди — знаємо: по землі на гори і в луку