шпора по истории украинской культуры

1 Періодизація історії української культури.
Найчастіше зустрічаються три підходи до періодизації вітчизняної
історії:
I - хронологічний (первісна епоха), стародавній світ, середньовіччя,
новий і новітній час;
II - за соціально-економічними і політичними ознаками: первісне
суспільство, капіталістичне суспільство, соціалістичне (радянське)
суспільство і суспільство з перехідною економікою в період
незалежності України;
III - за періодами становлення і розвитку української державності:
стародавня доба, княжа доба, литовсько-руська (польсько-литовська)
доба, козаччина і Гетьманська держава, боротьба за українське
національне відродження (XIX – поч. ХХ ст.), українська національно-
демократична революція (1917-190 рр.), радянська Україна і незалежна
Українська держава.
Переважна більшість учених поділяють історію України саме за третім
принципом, якого дотримувався і Михайло Грушевський. Необхідно
зауважити, що ще у XVII ст. викладач Києво-Братської Колегії, видатний
церковний діяч, історик Феодосій Сафонович у своєму знаменитому
творі „Крайніка“ розглядав політичну історію України як процес
становлення та розвитку Української держави: Київська Русь - Галицько-
Волинське князівство - українські удільні князівства у складі Великого
князівства Литовського - Запорізька Січ.
1. Стародавня доба - це період від появи людини на території сучасної
України і її розвиток до VI–IX ст. нашої ери, коли в процесі
вдосконалення знарядь праці, техніки і технології землеробства,
піднесення ремесла і торгівлі, а звідси і класової диференціації та
розгляду родово-общинного ладу з’являються перші протодержави, які
сприяли створенню фундаменту, на якому у IX ст. зросла могутня
будова Древньоруської держави. (Анімізм, тотемізм, магія =>
антропотеокосмізм у слов'ян; космоцентризм у греків)
2. Княжа доба: Київська Русь та її спадкоємниця Галицько-Волинська
держава