Cудово-бухгалтерська експертиза

Чинне законодавство містить багато нормативно-правових актів, які так чи інакше стосуються питань проведення експертиз усіх видів. Експертизи є одним зі способів дослідження, за допомогою яких з’ясовуються об’єктивні обставини здійснення тих чи тих дій у конкретних справах.
Порядок призначення судової експертизи визначений Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним та Господарським процесуальним кодексами України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. № 4038-ХН, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 р. за № 705/3145, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
Експертиза — це дослідження будь-якого питання обізнаною особою- експертом (від лат. expertus — досвідчений). Випадки, коли призначення експертизи у кримінальних справах є обов’язковим, перелічені в ст. 76 КПК України. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» «...судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду».
Наведене формулювання має суттєві недоліки, а саме:
- воно не розкриває поняття «експерт»;
- ставить дослідження експерта у залежність від початку провадження справи відповідних органів чи суду.
Закон України «Про судову експертизу» регламентує тільки загальні гарантії, права та обов’язки експерта в процесі. Експерт — фахівець, який здійснює експертизу. Експертиза є самостійною процесуальною формою отримання і перевірки (уточнення) наявних речових доказів.
Судова експертиза відрізняється від експертиз, що здійснюються в інших сферах діяльності,