Есе про одне місто

Місто в якому ходять гроші
За часів Радянського союзу це був другий після Бердичева районний центр, де проживала велика кількість євреїв. На все місто була тільки одна єдина школа, де могли вчитися діти євреїв разом із дітьми громадян радянського союзу. Більшість з тих, хто зараз представляє бізнес-еліту міста, навчалися саме у цій школі. Ці люди під час перебудови не розгубилися, а швиденько привласнили масло-завод, хлібний комбінат, меблеву фабрику, завод продовольчих товарів і   навіть завод з виготовлення сільськогосподарської техніки. Після Перебудови євреї масово емігрували до США, і коли я прийшла до цієї школи, то тут залишилися тільки дві вчительки, які пам’ятали ті прекрасні часи економічного розквіту міста. Але в 2010 вони теж мігрували до Каліфорнії.  
Святе місце пустим не буває. Після того, як місто покинули євреї, сюди стали вчащати поляки. А приваблював їх старовинний костел, який був побудований ще у ХVII столітті. Спочатку вони просто приїжджали, потім вклали велетенські гроші у реставрацію костелу, бо з 50-их років він не діяв. Після реставрації з’явився ксьондз, а через кілка років при костелі відкрили недільну школу, де польську мову могли вчити всі охочі. Потім час від часу   з’являлися новини про те, що кілька школярів вступили до польських вузів. Спочатку це були одиничні випадки, та коли Польща стала членом ЄС, все більше