Європейська безпека та воєнна доктрина україни

ЄВРОПЕЙСЬКА БЕЗПЕКА ТА ВОЄННА ДОКТРИНА УКРАЇНИ

Проблеми європейської безпеки завжди перебували у центрі уваги світової громадськості. Після закінчення "холодної війни" на терені колишнього Варшавського договору виникла ціла низка нових молодих держав, які обстоюють свої національні інтереси як повноправні суб'єкти системи міжнародних відносин. Зникло полюсне протистояння між двома воєнно-політичними блоками. Триває процес створення нової системи європейської безпеки. Україна шукає нові орієнтири та пріоритети забезпечення як загальноєвропейської, так і власної безпеки.

Участь України у формуванні нової архітектури безпеки Європи триває у плідній та багатогранній співпраці з провідними міжнародними організаціями: ОБСЄ, ЄС, ЗЕС, НАТО, Радою Європи. Важливе значення для України має її статус непостійного члена Ради Безпеки ООН, безпосередня участь у міжнародних миротворчих операціях під егідою ООН і ОБСЄ в різних куточках світу.

Слід пам'ятати, що суттєвий крок щодо формування принципово нової архітектури європейської безпеки на засадах довіри зробила саме Україна. Вона мала третій за потужністю ядерний потенціал серед країн світу і позбулася ядерного статусу. Це надає унікальну можливість для реалізації ідеї без'ядерної зони у Центральній та Східній Європі. Створення такої зони від Балтійського до Чорного морів сприятиме зростанню довіри, зменшенню загрози появи нових ліній розподілу (протистояння) на континенті.

Отже, підкреслюючи місце і роль України в сучасному геополітичному просторі, можна зробити висновок, що система Європейської безпеки передбачає:
* її формування на таких базових принципах, як неподільність безпеки, її всеохоплюючий та комплексний характер;
* урахування усіх її вимірів (військового, політичного, економічного, гуманітарного, екологічного тощо);
* тісну взаємодію держав та міжнародних інститутів у галузі безпеки.

Україна як вагома складова