Історичні аспекти формування страхового ринку Росії

Відомо, що поштовхом до розробки і прийняття декрету Уряду Російської федерації від 6 жовтня 1921 р. «Про державне майнове страхування» став лист В.І. Леніну від селян Весьєгонського повіту Тверської губернії.
Обов'язковим   страхуванням на селі з кінця 1921 р. охоплювалися будівлі, худоба, посіви. При цьому будівлі від пожеж повинні були страхуватися скрізь, а худобу   і посіви від грабіжників - тільки в тих губерніях, де було відповідне рішення місцевих органів влади. Таким чином, у законодавстві   20-х років відбивався передреволюційний стан страхування.
Відповідно до вищезазначеного Декрету передбачалася паралельно з державним, розвиток кооперативного взаємного страхування. Кооперативним організаціям надавалося право замість обов'язкового державного страхування проводити взаємне страхування власного майна від стихійних лих з правом самостійно встановлювати форми, види страхування, тарифи.
У Російській Федерації, а потім і в СРСР, страхування здійснювалося трьома потужними кооперативними організаціями: Страховий секцією Центросоюзу, Всеросійським кооперативним страховим союзом, Всеукраїнським кооперативним страховим союзом.
Ліквідація взаємного кооперативного страхування сталася в 30-х роках. Затвердження монополії Держстраху завершилося з затвердженням 18вересня 1925 законодавчим шляхом Положення про державне страхування СРСР.
Для зміцнення довіри до радянського страхування і більше оперативного укладення договорів Держстрахом за участю Наркомвнешторга і Центросоюза в Лондоні в 1925 р. було створено страхове товариство («Блекбалсі»), а в 1927 р. в Німеччині створюється транспортне страхове товариство («СОФАГ»). «Блекбалсі» і «СОФАГ» страхували імпорт СРСР з провідних західноєвропейських держав та Америки; Держстрах страхував весь експорт, а також частина імпорту, переважно з прикордонних