Історія Формування Канону Старого Заповіту

Історія формування канону Старого   Заповіту            

                                         
                                                                         
                                                                 

Вступ
1. Поняття біблійного канону.
2. Формування канону. Визначення «правильності» текстів та
хнього корпусу (складу). Роль Переказу.
3. Історичні та культурні підстави для формування біблійного канону.
4. Традиційні погляди на природу біблійного канону.
5. Богодухновенність біблійного тексту як критерій     включення до канону.
6. Інші критерії канонізації.
7. Використана література.

Вступ.
  Основний урок єврейської історії полягає у тому, що виживає той народ, який має і зберігає свою історію. Тобто він не тільки існує в просторі і часі, а має свою історичну свідомість, яка може виступати у формі міфу, хроніки чи власне історії. Історичні книги Старого Заповіту є першими спробами історичного дослідження. Єврейська культура першою взагалі виробила поняття історичного і використала його. Поняття історичності перш за все пов’язане з проблемою історичної причинності. Для давньоєврейської свідомості історичний процес завжди мислився у зв’язку з месіанством. Єврейська свідомість, на відміну від еллінської, була спрямована у майбутнє, коли відбудеться величезна подія, яка змінить долю Ізраїлю. Саме так розуміли історію пророки – вони бачили в історії сповнену мук драму боротьби Бога за Своє творіння.
У Старому   Завіті немає ідеї завершеності світу та його циклічного руху, євреї   вважали, що світ розвивається по висхідній, кінцевий пункт якої – повне торжество Бога. Греки уявляли собі Космос як позаісторичний і доісторичний, їхній Золотий Вік був у минулому. Для євреїв же все добре