Історія держави і права Стародавнього Риму

1. СУСПІЛЬНИЙ УСТРІЙ І ДЕРЖАВНИЙ ЛАД
      2.1 УТВОРЕННЯ КЛАСІВ ТА СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ ЖИТЕЛІВ РИМУ

Найнижчою ланкою суспільства вважалася патріархальна сім’я, у якій найвищий (не зростом, а за становищем) старійшина (ascendant) був єдиним власником майна всієї сім’ї. Водночас він був її суддею і священиком. Рідство (kinship) було чоловічим (agnatic), тобто вважалося таким, що охоплювало виключно чоловічу лінію.
Сім’я становила групу людей, на яких поширювалася влада старійшини. Останній вважався батьком усієї родини (paterfa milias). Родичі по чоловічій лінії (агнати) охоплювали патерфаміліїв та всіх інших прямих нащадків померлого правопопередника (ancestor).
Група сімей становила ген (gen), або клан (clan). Члени клану мали однакове прізвище і спільну релігію (worship). Вони вважали себе родичами, що мали спільного предка. Насправді ж родичання було або ж уявним, або настільки далеким (типу “сьома вода на кисилі”), що його важко було встановити.
Тодішні римські громадяни поділялися на три групи: патриції, плебеї, клієнти. Достеменно щось сказати важко про походження кожної з груп. Наявність розподілу на патриціїв і плебеїв сягає в історичну глибину так далеко, настільки туди дається проникнути. При цьому виявляється, що плебеї завжди мали статус громадян (правда, непривілейованих, можливо, другосортних). Але плебеї не вважалися іноземцями. Оскільки плебеї були громадянами, то на них поширювалися як права, так і обов’язки. Раби, зрозуміло, були безправними. Патриції вважалися корінними громадянами Риму. Клієнтами були особи, що користувалися захистом будинку патриція за рахунок втрати своєї особистої незалежності. У кожного клієнта був свій бос (патрон). Відносини клієнта і патрона вважалися священими. Гріхом вважалася образа патроном клієнта.