Безпека абсолютна та відносна, аксіоми небезпеки.

Безпека абсолютна та відносна, аксіоми небезпеки.
Безпека – це збалансований стан людини, соціуму, держави, природи, антропологічних систем.
Абсолютна безпека – це такий стан системи, коли відсутня будь-яка небезпека, тобто її рівень наближається до нуля. В умов такої безпеки людині, соціуму, державі, природі та антропологічним системам ні чого не загрожує.
Абсолютна безпека вказує на те, що навіть якщо існування небезпеки можливе, то її рівень знаходиться у допустимих межах, не завдаючи шкоди системі.
Відносна безпека – це такий стан системи, за якого стан її безпеки забезпечується лише частково за певних умов зовнішнього середовища та чинників, які впливають на неї.
Кожний об'єкт матеріального світу, що містить енергетичні, хімічні чи біологічні активні компоненти, характеризується тим чи іншим ступенем небезпеки. Таким чином, ця характеристика є невід'ємною формою їхнього існування. Виходячи з цього, формується аксіома про потенційну небезпеку: потенційна небезпека є універсальною властивістю процесу взаємодії людини із середовищем існування на всіх стадіях життєвого циклу.
Аксіома про потенційну небезпеку визначає, що всі дії людини й усі компоненти середовища існування (насамперед технічні і технологічні), крім позитивних властивостей і результатів, мають здатність генерувати негативні фактори. Причому, будь-яка нова позитивна дія чи результат предметної діяльності людини неминуче супроводжується виникненням нової потенційної небезпеки чи групи небезпек.
Справедливість аксіоми потенційної небезпеки підтверджена аналізом системи «людина – середовище існування» на всіх етапах її розвитку. Так, на ранніх стадіях розвитку, при відсутності