Богдан лепкий як письменик

Богдан Лепкий як письменник, літературний критик та історик літератури

В українському літературознавстві слушно утвердилася думка, що Богдан Лепкий розвивався паралельно як письменник і як літературний критик та історик літератури. У сфері його уваги постійно перебували і надбання І.Котляревського, Т.Шевченка, П.Куліша, Марка Вовчка та інших, і творчість його сучасників, зокрема, Т.Франка, В.Стефаника. Відомо, що Б.Лепкий сприяв ознайомленню поляків з українською культурою, передовсім своєю педагогічною працею як викладач української мови й літератури у польській гімназії, а згодом як професор Ягеллонського університету. 

У літературному процесі к. XIX — поч. XX ст. помітна постать Богдана Лепкого (1872-1941) — письменника, літературного критика, вченого, перекладача, видавця, педагога, художника. В радянський період розвитку історії України — за відданість ідеям відродження Батьківщини, відтворення в художній формі духовно-патріотичних поривань українського народу, його національно-визвольних змагань (тетралогія «Мазепа», поема «Ноктюрн», вірші 20-30-х pp. та ін.) — творчість Б.Лепкого було штучно вилучено з літературного процесу, самого ж письменника безапеляційно засуджено, звинувачено в націоналізмі, фальсифікації історії, сповідуванні ідеології фашизму.

В умовах незалежної України, коли виробляється нова концепція розвитку української літератури, творчість Б.Лепкого посідає належне місце серед тих, хто стояв біля витоків літератури XX століття, його духовна спадщина акумулює основні тенденції художнього мислення того складного періоду — від неонародництва до модернізму.

Богдан Лепкий не виступив у літературі як готовий майстер слова. Характеризуючи творчий здобуток митця 90-х р. XIX ст., В.Сімович, Є.Пеленський відзначали «боротьбу з віршем, з формою», «неповні,