Боиэтика

1.1 Поняття екологічного моніторингу
Шляхи вирішення екологічних проблем, стратегія екологічної   безпеки   і стійкого   розвитку   все   ще   залишаються   під   загальною   увагою.   Оцінки глобального   екологічного   стану   навколишнього   середовища   змінюються   від оптимістичних (типу “необхідно запобігти екологічній кризі”) до   помірковано песимістичних (типу   “планета   знаходиться   на   передодні   кризи”)   і   вкрай песимістичних (“на регіональних рівнях мова вже йде про   “тверду   екологічну кризу”).   Вважають,   що   відповіді   на   ці   питання   повинна   дати   наукова концепція   екологічної   безпеки   на   базі     екологічного     моніторингу навколишнього середовища. Першим   етапом   у   будь-якому   випадку   може   бути тільки   система   одержання   (збору)   інформації   про   стан   навколишнього природного середовища. Наприкінці   60-х   рр.   багато   країн   усвідомили,   що необхідно скоорденувати зусилля по збору, збереженню і переробці   даних   про стан навколишнього середовища. У 1972 р. в   Стокгольмі   пройшла   конференція по охороні навколишнього   середовища   під   егідою   ООН,   де   вперше   виникла необхідність домовитися про визначення поняття “моніторинг”.   Вирішено   було під   моніторингом   навколишнього   середовища   розуміти   комплексну   систему спостережень, оцінки і прогнозу   змін   стану   навколишнього   середовища   під впливом антропогенних факторів. Термін з'явилося як   доповнення   до   терміна “контроль стану навколишнього середовища”.   В   даний   час   під   моніторингом розуміють сукупність   спостережень   за   визначеними   компонентами   біосфери, спеціальним чином організованими в просторі і в   часі,   а   також   адекватний комплекс методів екологічного прогнозування.
Основні   задачі   екологічного   моніторингу:   спостереження   за   станом біосфери, оцінка і   прогноз   її   стану,   визначення   ступеня   антропогенного впливу на навколишнє середовище,   виявлення   факторів