Вища Освіта У Франції

Залежно від характеру і природи Белічева С.А. виділяє три основні типи дитячо-підліткової дезадаптації: І. Патогенна дезадаптація викликається відхиленнями, патологіями психічного розвитку, нервово-психічними захворюваннями, в основі яких лежать функціонально-органічні ураження нервової системи. Цей вид дезадаптації досліджували Голдберг Д., Зіглер Є., Ходапп Р., Кузнєцов
В.М., Чернявський В.М. тощо.
ІІ. Психосоціальна дезадаптація характеризується певною нестандартністю поведінки, важко вихованістю, що викликається статево-віковими і індивідуально-психологічними особливостями дитини: риси характеру, неадекватна самооцінка, порушення емоційно-вольової і комунікативної сфери,
комплекси, фобії, тривожність, агресивність тощо. Питаннями вивчення психокорекції цих явищ займаються Кочетов А.І., Вербинська І.І., Пір`єв Г.Д., Лепушнєва Р.Д., Капська А.Й., Пінчук І.М., Піхтіна Н.П., ТрубавінаІ.М. тощо.
ІІІ. Соціальна дезадаптація проявляється у порушенні норм моралі і права, у асоціальній поведінці і деформації системи внутрішньої регуляції. Існує дві стадії соціальної дезадаптації: стадія шкільної соціальної дезадаптації (представлена педагогічно занедбаними учнями); глибока стадія соціальної дезадаптації ( представлена соціально-занедбаними підлітками).
1) педагогічна занедбаність, при якій учень характеризується хронічним відставанням по ряду предметів шкільної програми, опором педагогічним впливам, негативним ставленням до навчання; такими формами поведінки, як лихослів'я, куріння, хуліганські вчинки , пропуски уроків, конфліктні відносини з вчителями, однокласниками,
2) соціальна занедбаність, орієнтованості, суспільно-корисних навичок і вмінь, звуженням сфери пізнавальних інтересів, відчуженням