Впровадження енергозберігаючих технологій

Михайлюк О.Л.,
      c.н.c. Одеського філіалу НІСД


      Впровадження енергозберігаючих технологій
      (на прикладі Півдня України)
      Основою забезпечення усіх видів життєдіяльності суспільства була і залишається енергетика. На даний момент в галузі склалася критична ситуація з постачанням сировини та сплатою за її споживання, а енергозбереження - єдиний шлях до поліпшення цієї ситуації.
      Технічний стан об’єктів енергетики характеризується критичним рівнем зношеності основних фондів (від 60 до 70%), збільшенням питомих витрат палива на виробництво електроенергії, зростанням втрат в мережах під час транспортування енергопродуктів (в електроенергетиці витрати електроенергії під час   транспортування в мережах у 1991 році складали 9%, на даний час - 14%) [1].
      Підвищити рівень енергозбереження можливо за умов зменшення енергоємності виробництва, збільшення виробництва електроенергії за рахунок АЕС, реконструкції українських НПЗ з метою поглиблення ступеню переробки нафти.
      Важливим залишається питання вдосконалення правової бази. Так, питання енергозбереження регулюють 5 Законів України, розроблено понад 50 нормативно-правових актів, понад 100 методичних документів, діють 40 національних (ДСТУ) та понад 60 міждержавних (ГОСТ) стандартів [6].
      За рахунок енергозбереження Україна до 2020 року може заощадити близько 470 млн. тонн умовного палива, що відповідає зменшенню витрат на імпорт енергоресурсів приблизно на 38 млрд. дол. [2, 3].
      Одним із шляхів поліпшення ситуації може стати проведення енергоаудиту. На його підставі тільки завдяки організаційно-технічним заходам можливо заощадити до 10% коштів, які   витрачаються на енергоносії для бюджетної сфери.
      Проблеми і перспективи енергозбереження в електроенергетиці.   Основними виробниками електричної енергії в Україні є 14 потужних ТЕС, 8 ГЕС і 4 АЕС. Загальна