Вчення про свободу Б. Спінози

План
  1) Свобода та безсмертя людини
  2) Свобода людини ц вільній державі
  3) Бог, природа та свобода в релігійній та філософській свідомості сторіччя
  4) Чому деякі вважають, що воля не вільна. Що таке воля
  5) Існує воля. Воля вільна
  6) Волю не варто змішувати з потягом
  7) Воля є ніщо інше як сама душа
  8) Висновки
  9) Використана література

Бенедикт Спіноза – (24 листопада 1632 -   21 лютого 1677) -   голландський філософ, за походженням із португальських євреїв, один з найвідоміших пантеїстів та головних представників філософії Нового часу. Розвинув вчення про єдину, невичерпну, нескінченну субстанцію, з безмежною кількістю атрибутів: людям відомі тільки два атрибути протяжність і мислення; тобто ця субстанція є причиною самої себе.
Свобода та безсмертя людини
Спіноза сформулював один з найголовніших принципів свого філософського вчення, згідно з яким, хоча й немає свободи волі, можлива свобода на основі самої необхідності. До ідеї сумісності, необхідності та свободи, прийшов ряд передових мислителів – Бруно, Гоббс, Декарт. Спінозі належить перше місце у ряду цих мислителів. Свободу мислитель протиставляє не необхідності, а примушуванню чи насильству. «Прагнення людини жити, любити та ін. не вимушене в неї силою, та, однак воно не обхідне». Поняття свободи як і нерозривно зв’язане з ним етичне вчення філософа, невід’ємне від його гносеологічних та методологічних принципів. Вже недостовірне знання, як чуттєве так і абстрактне, є, по Спінозі, обґрунтуванням практичного життя людей і наук, полегшуючих та вдосконалюючих це життя. Але розглянуте