Відчуження земель для потреб морського порту

Наконечний А.Б.,
студент 5 курсу факультету цивільної та господарської юстиції
Національний університет «Одеська юридична академія»

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ВІДЧУЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬ ДЛЯ ПОТРЕБ МОРСЬКОГО ПОРТУ


      «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.» - саме так підкреслює важливість землі для України ст. 14 Констититуції України. Крім того, вказується на непорушність приватної власності на землю. Тим не менш, надалі презюмується, що існують винятки з цього принципу: «примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.» (ч. 5 ст. 41 КУ)[1].
      Довгий час в законодавстві України існувала прогалина щодо урегулювання питання порядку реалізації відчуження земельних ділянок, і тільки кілька статтей у Земельному кодексі України давали загальне розуміння цього питання. І тільки у 2009 році було прийнято Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», який врегулював порядок, визначив всі підстави відчуження земельних ділянок як з мотивів суспільних потреб так і з мотивів суспільної необхідності [2].
      Тим не менш, 17.05.2012 р. було прийнято Закон України «Про морські порти України», який закріпив досить цікаве положення щодо правового режим земель морського порту (ч. 6 ст. 24), а саме: «земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, можуть бути відчужені у їх власників для задоволення потреб розвитку морських портів чи будівництва нових морських