Географія у стародавньому світі

Географія у стародавньому світі


Пригадайте
Про яких мислителів античної епохи ви згадували на уроках історії? Яка їхня заслуга у вивченні Землі?
Доантичні «дослідники». Витоки географії як землеописової науки знаходимо у давніх греків. Свої висновки про Землю вони робили на підставі «досліджень» інших народів, зокрема вавилонян, єгиптян, месопотамців, фінікійців, індійців, які по-різному уявляли форму нашої планети (мал. 5). Крім того, єгиптяни вміли визначати напрямок південь - північ, передбачали, якими будуть повені на Нілі. Месопотамці виділяли 12 місяців у році, пояснювали рухи небесних тіл. Фінікійці були мореплавцями і першовідкривачами. Вони вміли орієнтуватися за зорями, заснували багато портів у Середземному морі. Є відомості про те, що фінікійці першими плавали вздовж берегів Африки, тоді ще невідомого для європейців материка. Дослідження античних мислителів. Античні вчені досягли значних успіхів у вивченні природи. Вони дали більш-менш достовірні відповіді на багато запитань, зокрема про форму Землі, цілісність Світового океану, існування Південного материка, роз­поділ рослин і тварин на земній кулі, залежність людини від природи. В епоху античності з'явилися перші книжки з географії і карти, на які було нанесено відомі на той час ділянки суходолу і океану. Так, Анаксімандр винайшов сонячний годинник - гномон (мал. 6), першим накреслив географічну карту з використанням масштабу. Він мріяв розкрити феномен ночі, яка, на його думку, настає тому, що на півночі розташовані гори.
Давньогрецький мислитель Геродот багато мандрував. Він був у Скіфії (нині південь України), біля Каспійського моря, у Північній Африці, описав життя і традиції невідомих народів. Стверджував, що Земля лежить на овальній площині, на яку спирається небосхил.
Платон