Глибинне розкриття психології героїв у фільмах Інгмара Бергмана»

РЕФЕРАТ
з курсу „Історія кіно”
на тему: «Глибинне розкриття психології героїв у фільмах Інгмара Бергмана»



      ВСТУП
      Швеція з XVIII ст. належала до найбільш розвинених як в економічному, так і в культурному плані держав світу. Тому незадовго після винаходу кінематографу, кіно добралося і до скандинавських держав. Вже в 1900-х роках Карл Магнуссон організував на теренах Швеції студію «Свенск Фільміндастрі» та в 1911-1912 роках запросив туди акторів Моріца Стіллера (Садуль називає його Штіллером [1, c. 198]) та Віктора Шестрема, яким судилося стати провідниками першої епохи шведського кіно та започаткувати національну школу, яка стала загальнокультурним явищем та певним базисом для шведського інтелектуального кіно на подальші роки – школу психологічного кіно [2, c. 164].
      Л.Брюховецька зазначає такі особливості, притаманні шведській школі психологічного кіно:
          1) зйомка на природі, а не в ательє, причому природа робилася активним елементом сюжету кінострічки;
          2)   впливи головних режисерів (Стіллер переважно ставив монтажне кіно, в той час як Шестрем акцентувався на поєднанні театрального досвіду та зйомок на натурі);
          3) першоджерелом фільму є літературне джерело – через уже придуману концепцію героїв, сюжету, деталей, але з відображенням їх у різних візуальних еквівалентах, тобто фільм – це правильне відображення головної думки твору;
          4) відмова від імпровізації на знімальному майданчику, причому особлива увага приділялася вибору натури;
          5) вибір акторів диктувався особливостями фільму, а не зірковим статусом актора;
          6) велике