Державницька діяльнісь Данила Галицького

Розділ ІІ. Державницька діяльність Данила Галицького:
а) збирання батьківської спадщини
    Одружившись із дочкою Мстислава, Данило сподівався на його допомогу в справі відвоювання батьківських земель. Але на нього чекало розчарування. Великий Мстислав виявився іншим при ближчому знайомстві. Його доблесті ватажка дружини, котрий із бойовою сокирою мчав попереду й рубав ворогів, залишились на висоті. Та цих якостей, що вистачало для воєводи, було замало для князя, особливо для тих, хто наважився правити в Галичі.
    У Галицько-Волинському літописі князювання Мстислава описане переважно за звітами соратника Данила, дипломата Дем'ян. З його розповідей видно, що Мстислав не мав хисту до керування державою. Він одразу ж потрапив під вплив бояр. Разом їх тим усі складні й прості завдання внутрішньої та зовнішньої політики намагався розв’язати єдиним способом — застосування сили. Велику роль у його війську грали половці, яких присилав йому тесть. Додамо до цього, що в політичних справах новий галицький князь не мав ясної програми й не відзначався послідовністю.
    Мстислав Мстиславович завдав прикрості зятеві вже по весіллі. Після Спішської угоди 1214 р. з Угорщиною малопольський князь Лєшко загарбав значну частину Волинської землі. А в Белзькій волості сидів давній недруг Романовичів зять Олександр Всеволодич. Тепер, маючи за спиною авторитетного Мстислава, Данило починає збирати волинську отчину. Він розриває стосунки з малопольським князем і готується до війни. Але коли старший Романович попросив війська у Мстислава, той, підмовлений, мабуть, боярами, відповів йому: «Сину, через давнішу приязнь не можу на нього піднятися, пошукай собі інших (союзників)»