Досвід окремих країн у сільському (зеленому) туризмі

Досвід окремих країн,
проблеми законодавства України
              
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ
Сільський туризм в Україні набуває поширення, як в курортних регіонах, так і в більшості областей України. Є потреба наявні соціально-економічні передумови, ініціативу громадських організацій поєднати з далекоглядною політикою з боку держави щодо стимулювання розвитку відпочинку на селі.      
Це дослідження ставить за мету шляхом аналізу законодавств деяких європейських країн стосовно регулювання відносин у сфері сільського туризму, порівняння окремих форм та засобів правового регулювання в різних національних правових системах та з’ясування тих загальних принципів яких потрібно дотримуватись при формуванні вітчизняного законодавств, сприяти запозиченню позитивного європейського досвіду, тим самим прискорити розв’язання низки складних завдань які вимагають свого вирішення у законодавстві Україні.
Агротуристична діяльность в РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА.
Як назва цієї форми діяльності у Польщі традиційно використовується словосполучення “господарська гостинність”
З метою підтримки селян, які бажають розпочати діяльність у сфері сільського туризму та тих, які вже надають такі послуги відпочиваючим на базі своїх господарств не поширюється закон, нормативний текст якого містить вичерпні критерії господарської (підприємницької) діяльності, та визначення понять підприємця та підприємства.
При цьому право, що надає можливість вести повноцінне господарювання, але при цьому не бути обтяженим зобов’язаннями, які покладаються законодавством на решта підприємців вимагає чіткого визначення наступних ключових понять:
-до послуг сільського туризму слід відносити надання господарями відпочиваючим в оренду кімнати (тобто не окремі місця – ліжка), окремі будинки, чи житлові причепи, місця під розбивки наметів; продажу домашніх страв; а також можуть надаватись