Екологічна рента

Екологічна рента











Екологічна рента - це ціна, яка сплачується власнику землі за право користування ліпшими екологічними умовами. На її величину впливають якість природного середовища, чистота повітря, рівень озеленення, наявність рекреаційних зон (курортів, пляжів, ігрових майданчиків) тощо.
Світова екологічна рента - це додатковий дохід (продукт), що виникає в країнах, цивілізаціях, компаніях, ТНК, які здійснюють прорив у зменшенні забруднення навколишнього середовища, раціональному використанні природних ресурсів, застосуванні найбільш ефективних природозберігаючих технологій. Проте певний час можна одержувати надприбуток і за рахунок хижацького використання природних ресурсів, невиконання необхідних заходів щодо охорони навколишнього середовища і наднормативного забруднення; у такому випадку йдеться про екологічну антиренту.
Екологічна рента постає додатковим доходом суб'єктів господарської діяльності (природокористувачів) внаслідок привласнення певного еколого-економічного ефекту – чи в грошовій, чи натуральній формі – від експлуатації (споживання) різноякісних екологічних властивостей, умов, ресурсів природного середовища як середовища здійснення виробничого процесу (або середовища відтворення робочої сили).
Під різноякісними екологічними благами розуміється широкий спектр властивостей, якісних ознак, особливостей стану навколишнього природного середовища. Ними, наприклад, є екологічні характеристики (особливості) природного середовища даної місцевості, території, регіону – природно-кліматичні умови, унікальність місцезнаходження й т.п.; різноманітні якісні ознаки навколишнього середовища конкретної місцевості – сприятливі (кращі) природні й екологічні умови, несприятливі (гірші) або середньої якості; різний (диференційований) якісний стан природних ресурсів (специфічні фізико-хімічні, біологічні параметри) або асиміляційного потенціалу навколишнього середовища – рівні забруднення (поліпшення) повітря, водних, земельних та інших ресурсів.
Зазначені особливості між якісними ознаками екологічних благ призводять до різних суспільних витрат на задоволення рівновеликих еколого-економічних потреб (у т.ч. виробничих), обумовлюючи виникнення специфічного