За двома зайцями (Уривок)

ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ
Уривок
  ЯВА   11
Проня сама.
Проня (з відчаєм). Господи, чи все ж у мене на своїм місці? Чи по-модньому? Ой, мамо моя, брансолета забула надіти. (Біжить до шухляди й надіває). Чи шалю, чи мантилю? Не знаю, що мені більш до лиця? Або, може, і те і друге? Так! Нехай бачить! А книжки й нема! Коли треба, то як на злість! І, певно, знов занесла ота каторжна Химка до кухні, щоб пироги на листках саджати! Ось, слава богу, знайшла якийсь кавалок... Все одно! Ху, господи, як у мене тіпається серце. Аж пукет по грудях скакає!.. (Задумується, позираючи в дзеркало). Як би його прийняти: чи ходячи, чи стоячи, чи сидячи? Ні, краще лежачи, як і наша мадама в пенційоні приймала свого любезного. (Бере книжку й лягає на дивані). Ей, Химко, проси!
Xимка. Чого просити?
Проня. Панича клич!
Xимка. Так би й казали! (Пішла).
ЯВА   12
Голохвостий і Проня.

Голохвостий (входить тонно; в шляпі, рукавичках і при палиці; тре часто руку об руку). Честь імєю за великоє щастя одрикамендуватись у собственнім вашім дому!
Проня мовчить.
лон тому, хто в   цему дому, а перед усього вам, Проню Прокоповно! (До себе). Що вона, чи не спить часом? (Відкашлює дужче). Горю, палаю од щастя і такого разного, милая мамзеля, што виджу вас на собственнім полу...
Проня (скинувши очі). Ах, це ви? Бонджур! А я так зачиталась! Мерси, што прийшли... Мамонько, папонько, гаспадин Голохвастов прийшол, пожалуйте!
Голохвостий. Ви ж міня одрикамендуйте, пожалуста!
Проня. Авжеж.
ЯВА 13
Проня мовчить.
Ті ж, старі   Сірки й Химка.
Сірчиха в