Збірка І.Франка “Із днів журби”.

Збірка І.Франка “Із днів журби”. Провідні мотиви і художній їх еквівалент

Франкова збірка «Із днів журби» (1900) – це книжка психологізованого,
інтроспективного філософізму, інтегрованого в структуру власне
медитативної жанрово-стильової стихії. Ліричний герой у багатосуб’єктних
вимірах авторського образу поезії І.Франка періоду «днів журби» —
найадекватніше втілення інтимної реакції поета на відповідні життєві явища.
Збірка ще раз підкреслила той перелом у творчості І.Франка, початки якого
критики пов’язують з появою «Зів’ялого листя» (1896). Уже сама назва — «Із
днів журби» — свідчить про настроєво-стилеві орієнтації письменника.
Ліричний герой віршів збірки «Із днів журби» характерною психологічною
динамікою репрезентує ті порухи поетової душі, які раніше не могли
відобразитися у ліриці. Це, зокрема, звернення до індивідуального в людині, що виявляється у відтворенні настроїв та детальному аналізі психічних станів,
яке відзначав Франко-критик у своїх сучасників. Найяскравіше названі
особливості відбилися на образі ліричного героя аналізованої збірки, оскільки
він — і носій свідомості, і предмет зображення. У свідомості героя, найбільш
адекватного авторові, концентрується весь «трагізм». Ми пам’ятаємо, що І
Франко в останній поезії збірки «Зів’яле листя» «Отсей маленький
інструмент» підводить читача до самогубства героя, але, як слушно
зауважила Т.Гундорова, «тілесної смерті у збірці не показано» [2, 13].
Бажаючи звільнитися від життя як джерела страждання, герой обирає варіант
розчинення у вічності. А в поезії показано полеміку з самим собою, що, все ж
таки, дає право надіятись на свідоме рішення героя жити і кохати, до якого
підводить героя саме автор. Досить яскравою