Интеллектуальная Собственность

Зміст
  1. Вступ
  2. Охорона авторських і суміжних прав
  3. Припинення дії патенту. Визнання патенту недійсним.
  4. Висновок
  5. Використана література

Вступ
Інтелектуальна власність (скорочено «ІВ», англ. intellectual property) - результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини ( автора, виконавця, винахідника та інш.) або кількох осіб. Право інтелектуальної власності — у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях. Але більш доцільним визначення інтелектуальної власності через зазначення об'єктів ІВ:
— авторські права (літературні твори, комп'ютерні програми, бази даних, карти, фотографічні твори);
— суміжне право;
— право промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, товарні знаки);
— фірмові та комерційні найменування;
— географічні зазначення;
— сорта рослин та породи тварин;
— топографії інтегральних мікросхем;
— комерційна таємниця;
Законодавство, яке визначає права на ІВ, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством. Поняття «ІВ» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у галузі науки, виробництва, мистецтва і літератури. Вперше термін «ІВ» вжив у 1845 році Чарльз Вудбарі (Charles Woodbury), суддя Окружного суду штату Массачусетс.     В Європі вперше цей термін вжив Альфред Ніон (Alfred Nion) у своєму трактаті