Колективний договір та його роль у системі нормативного регулювання відносин між власниками та працівниками

Колективний договір та його роль у системі нормативного регулювання відносин між власниками та працівниками
Вступ.
1. Поняття і сторони колективного договору.
2. Зміст колективного договору.
3. Контроль за виконанням колективного договору, угоди.
4. Зміни до закону про колективні договори та угоди.
Висновки.
Список використаних джерел.

Вступ

У реформуванні соціальної політики щодо оплати праці та соціального забезпечення працівників колективні договори мають особливе значення. В радянській плановій економіці рівень оплати праці гарантувався державою, а в ринковій економіці, на вільному ринку праці ці питання стають предметом трудового договору робітника та роботодавця і пріоритет вільного договору суттєво обмежує вплив держави. Тому особлива роль у забезпеченні нормального рівня оплати надається профспілкам, які укладають колективні договори з роботодавцем і соціальні гарантії, передбачені цими договорами стають обов’язковими при укладенні трудового договору. В свою чергу, соціальні гарантії, передбачені колективними угодами в рамках соціального партнерства, є орієнтирами для укладення колективних договорів. На відміну від колективних угод сторонами колективних договорів є тільки профспілки та роботодавці. Саме така концепція була закладена у Законі України "Про колективні договори та угоди" від 01.07.1993 р.
Після ухвалення цього закону колективні угоди довший час практично не укладались, оскільки в процесі приватизації та спаду виробництва ніякого бажання укладати договори у роботодавців не було, та й можливостей для їх виконання у більшості випадків об’єктивно не існувало. Тим не менше, коли проявились перші ознаки оздоровлення економіки у 2001 р і президентська влада почала штурмувати бідність, Міністерство праці та соціальної політики почало стимулювати процес укладання колективних договорів. У міністерських виданнях почастішали звіти регіональних управлінь