Концепція сталого розвитку

z
Концепція сталого розвитку
ЗМІСТ


      ВСТУП………………………………………………………………………………3
      РОЗДІЛ 1. ТЕНДЕНЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ……………5
      1.1.Сталий розвиток у контексті суспільно-економічних проблем ХХІ століття та міжнародна екологічна політика……………………………………………………...5
      1.2. Раціональне використання природних ресурсів…………………..………..10
      1.3. Стратегічні орієнтири соціальної складової сталого розвитку та засади інвестиційного забезпечення……………………………………………………………15
      РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ……………….……..19
      2.1. Природно-техногенна безпека сталого розвитку………………...….……..19
      2.2. Упровадження засад сталого розвитку в соціальній сфері……….……….22
      РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ……….…….25
      3.1. Інноваційні домінанти сталого розвитку України…………….…………..25
      3.2. Напрями розвитку природно-ресурсного потенціалу……………………..29
      3.3. Пріоритети гарантування безпеки сталого розвитку……………….……..34
      ВИСНОВКИ……………………………………..………………………………..38
      СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………….…………………………..40



ВСТУП


      Визначення національної парадигми і стратегії сталого розвитку України відбувається під впливом сучасних світових тенденцій   щодо вирішення проблеми не тільки гармонійного розвитку людства, але навіть його виживання.
      Серед значної кількості наукових концепцій і теорій світового розвитку у світі та   Україні до 70-х   рр.   ХХ ст.   домінував   техногенний тип економічного розвитку.   Для   нашої держави   навіть досі   за фактом цей тип розвитку, зважаючи на високоіндустріалізований технологічний уклад національного господарства, є   переважаючим. Це природомісткий тип розвитку, який базується на використанні штучних засобів виробництва, створених без   урахування екологічних обмежень.
      Концепт сталого розвитку формувався суспільством поступово. Більше того, є всі підстави охарактеризувати його як нову соціально-економічну парадигму. Термін сталий розвиток введений у широкий вжиток Міжнародною комісією по навколишньому середовищу і розвитку (Комісія Брунтланд) у 1987 р.