Курсовая по фин учету

ВСТУП
Ще з давнини були лише довідки про господарське життя, а облік виділяли з метою контролю. Завершені форми він отримав в німецькій факторній бухгалтерії, ідеологом якої був І. Готліб. З цього часу і бере початок тенденція до визначення результату господарювання. Бухгалтерський облік почав розглядатись як засіб визначення прибутку. Починаючи з XII сторіччя результат господарювання виражався приростом багатства, а не побічними категоріями, такими, як прибуток. Прибуток, як важлива категорія, не отримав достатнього визнання, купець оперував більше споживчими, ніж фінансовими категоріями.                                 Різні автори підходять до вирішенім цього питання по різному. Так,     В. Зомбарт вважав, що метою комерційної фірми було розширення діяльності, обороту. Результат явно вимірювався виручкою, а не явно – різницею між виручкою та витратами, тобто залишком готівки. Але це не був прибуток в бухгалтерському розумінні. Облік різниці в цінах привів до появи рахунку збитків і прибутків. Він також відображав зміни в складі майна. З цього приводу Фураст’є зробив висновки, згідно яких даний рахунок став необхідним. Також він стверджував, що якщо сальдувати кожну операцію, а різницю відносити на рахунок збитків та прибутків, то виникає подвійна бухгалтерія. Така диференціація прибутків та збитків призвела до виникнення групи результативних рахунків. Рівність А-П=Д-В   перетворюється в сучасну форму А+В=Д+П, де А – актив, П – пасив, Д – доходи, В – витрати. При цьому А і П відображають стан підприємств, а Д і В – результати його господарської діяльності. Порядок обліку фінансових результатів був досить різноманітний.                                                                                         В подальшому проблема визначення фінансових результатів висвітлювало багато видатних бухгалтерів-економістів, і всі вони вносили щось нове у їх трактування. В кожній країні є свої етапи розвитку теорії фінансових результатів. Перехід до нового трактування фінансових