Лечение Ишемии Головного Мозга

Останнє десятиріччя уходящего століття було об‘явлено Всесвітньою організацією охорони здоров‘я (ВООЗ) “десятиріччям мозку” – і це не випадково. Церебральна патологія за поширеністю займає третє місце серед населення країн Європейського Союзу та Американського континенту, поступаючись лише захворюванням серцево-судинної системи та злоякісним новоутворенням.
      Згідно даним ВООЗ, інсульт щорічно уражає у світі біля 20 млн людей, із яких 5 млн вмирає від наслідків інсульту, із 15 млн, які виживають, приблизно одна третина інвалідізована та потребує стороннього догляду у повсякденному житті, а по меншій мірі 1 із 6 пацієнтів переносить повторний інсульт на протязі наступних 5 років.
      В об’єднаній Європі щорічно реєструють 1, 75 млн інсультів, у США – 700000, в Росії – більше 450000. В Україні, згідно даним Центру медичної статистики МОЗ України, у 2001 р. було зареєстровано 121455 інсультів, у 2002 р. – 118443 випадків.
      Смертність від цього захворювання в економічно розвинутих країнах світу складає біля 50-100 на 100000 населення у рік, в Україні – у 2,3 рази перевищує відповідні показники західноєвропейських країн [13].
      Високий відсоток інвалідізації серед людей, які перенесли інсульт, свідчить про актуальність проблеми нейрореабілітації цієї категорії хворих.
      За останні десятиріччя внаслідок поглиблення уявлень про формування ішемічного ушкодження тканини мозку істотно змінились погляди клініцистів на стратегію патогенетичного лікування ішемічного інсульту, підходи до застосування тих чи інших лікарських засобів.

      Нейрофізіологічні та нейрохімічні механізми ушкодження ішемізованої тканини головного мозку
      За даними інституту неврології РАМН, причиною розладів мозкового кровообігу у 30% випадків є атеросклероз, у 35% – гіпертонічна хвороба, у 23% – поєднання гіпертонічної хвороби з атеросклерозом, і тільки у 12% – інші захворювання.
      Поняття