Ліцензійна винагорода

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Доповідь

з дисципліни: «Інтелектуальна власність та основи патентознавства»
на тему: «Види виплат грошової винагороди ліцензіару за продаж ліцензій, їх характеристика»


Київ 2013
Важливим фактором визначення ціни є встановлення форми виплати винагороди за ліцензійною угодою.
В сучасній ліцензійній практиці використовують прямі та непрямі форми виплати ліцензійної винагороди. Останні, як правило, виступають на додаток до основної, головним чином, грошової винагороди, яка ще називається ліцензійними платежами.
У міжнародній практиці використовуються такі види ліцензійних платежів:
1. Роялті - це поточні (періодичні) платежі, які виплачуються ліцензіатом ліцензіару протягом усього терміну дії ліцензійної угоди після закінчення кожного звітного періоду і залежать від результатів комерційного використання об'єкта ліцензії. Тобто це повторні виплати розрахованої надалі суми, обумовленої залежно від економічних результатів (обсягу продукції, послуг, продажу продукту, прибутку).
За законами деяких країн про передачу технології роялті є єдиною формою винагороди, яка може здійснюватися за певними типами ліцензій на промислову власність.
Зокрема, ці закони вимагають, щоб такі нарахування встановлювалися:
• або у вигляді відсотка від:
- ціни виробленої чи проданої продукції за ліцензією;
-    відсотка від суми продажу продукції за ліцензією, на процентній основі;
-    собівартості продукції за ліцензією;
-    обсягу виробництва тощо.
• або як фіксована вартість одиниці продукту.
Але у будь-якому випадку в основі роялті лежить реальний прибуток, який одержує ліцензіат від комерційного використання ліцензії.
Найбільш прийнятною як для ліцензіара, так і для ліцензіата базою роялті є продажна ціна продукції за ліцензією. Продажна ціна як база роялті призводить до найменшого числа конфліктів