Мовна політика багатонаціональної Канади

Мовна політика — сукупність ідеологічних постулатів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні або на розвиток мовної системи у певному напрямі.
Від мовної політики залежить мовна ситуація у багатомовному суспільстві — уряд може стимулювати розвиток багатомовності в державі, стримувати і звужувати функціонування мов недержавних націй, нерідко доводячи їх до повного вимирання, як це мало місце в Німеччині, СРСР,США .
Звуження функцій і відмирання мов спричиняється використанням нерідної мови в школах, вищих закладах освіти, масовим знищенням населення на завойованих територіях великих імперій, насильницьким виселенням корінних жителів із їхньої предковічної території та ін.
Мовна політика стосується і нормалізації літературної мови — вироблення та впровадження усних та писемних мовних норм (орфоепічних,орфографічних , у сфері слововживання), усталення термінології тощо.
Роль мови в державотворенні та роль держави в розвитку мови в сучасному
світі набувають особливого звучання в контексті процесів глобалізації. Для
окремих країн, які нещодавно стали суверенними, але й досі не позбулися
політичного та культурного тиску колишніх метрополій, мовна політика стає чи не найголовнішим інструментом державотворення та підтвердженням обраного шляху незалежного розвитку . Збереження мов та захист мовних прав, на нашу думку, є пріоритетним напрямом державної політики будь-якої мультиетнічної країни, що стала на шлях демократичного розвитку та міжнаціональної злагоди.

Розглядаючи різні моделі, стратегії та методи реалізації мовної політики,
слід ураховувати, що питання мовної належності безпосередньо пов’язане з
етнічною, культурною та релігійною ідентифікацією громадян, а мова є
інструментом політики.

У суспільстві, де переважає корінний етнос і панує його мова, як,
наприклад, у