Міжнародна товарна політика

Методи ведення міжнародної торгівлі
Різноманіття зовнішньоторговельних операцій перебуває в тісному зв'язку з предметом угоди (товар, послуги, результат інтелектуальної діяльності, оренда обладнання тощо), його особливостями (сировина, готова продукція тощо) та організаційними формами торгівлі на світовому ринку, а також залежить від каналів збуту й характеру взаємодії між зовнішньоторговельними партнерами. Виконання зовнішньоторговельної операції вимагає використання конкретних способів (методів) її здійснення.
Метод торгівлі - це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди).
Схему основних методів ведення зовнішньої торгівлі зображено на рис. 1.11.
У міжнародній торговельній практиці розрізняють два основних методи ведення зовнішньої торгівлі:
- прямий, що передбачає встановлення безпосередніх зв'язків між виробником (постачальником) та споживачем;
- непрямий, тобто купівля-продаж товарів через торговельно-посередницьку ланку на основі укладання спеціальної угоди з торговим посередником, яка передбачає виконання останнім певних зобов'язань з метою реалізації товару виробника.
Прямий метод, як правило, використовується:
- при закупівлі та продажу на зовнішніх ринках промислової сировини за довгостроковими контрактами;
- при експорті великогабаритного й дорогого обладнання;
- при експорті стандартного серійного обладнання через власні закордонні філії та дочірні компанії, що мають свою торговельну мережу;
- при закупівлі сільськогосподарських товарів безпосередньо у фермерів-виробників.
- Прямий експорт та імпорт становить значну частку зовнішньоторговельних операцій, які здійснюються державними підприємствами й установами. Прямі зв'язки характеризуються такими особливостями:
- передбачають постачання наперед узгоджених видів продукції, що орієнтується на специфічні вимоги конкретного іноземного споживача;

Рис. 1.11. Основні методи ведення зовнішньої торгівлі
- носять