Місцеве оподаткування

4. Місцеве оподаткування: еволюція, чинний механізм, зарубіжний досвід, напрямки реформування

Історія виникнення місцевого оподаткування


  Теорія місцевого оподаткування почала інтенсивно розвиватися в середині XIX ст. У кінці XIX - на початку XX ст. сформувалося дві основні теорії' місцевого оподаткування:
теорія поворотної послуги - визначає місцеві податки як плату за послуги, які надає орган місцевого самоврядування членам територіального колективу. За цією теорією, податки і збори не є державними податками;
теорія, яка не розрізняє природи державних та місцевих податків і вважає їх обов'язковими платежами громадян державі.


  Історія запровадження місцевих податків в Україні починається ще від часів Київської Русі. Саме тут у період раннього феодалізму (ІХ-ХІІст.) кожне князівство поділялося на адміністративні округи, на міські й сільські товариства, що були пов'язані круговою порукою жителів у сплаті податків князеві та в оберіганні громадської безпеки. Міські самоврядні громади на Русі встановлювали збори з населення, які можна вважати прообразом місцевих податків і які безпосередньо спрямовувалися на розв'язання найважливіших громадських проблем у містах.
  За часів Великого Литовського князівства населення зобов'язане було сплачувати щорічний податок - серебщину, а також виконувати інші державні повинності. У цей час з'явився ще один збирач податків - церква, на користь якої сплачували десятину. Існував інститут місцевих податків і зборів і за часів польського та російського панування, зокрема в царській Росії справлялися земські повинності і збори. Вони розроблялися земською управою і затверджувалися земськими зборами - представницьким органом місцевого самоврядування. Земські повинності