Нирковокам'Яна Хвороба

НИРКОВОКАМ'ЯНА ХВОРОБА

    Нирковокам'яна хвороба — досить поширене захворювання, яке має тенденцію до ендемічного поширення. При нирковокам'яній хворобі в ниркових чашечках та мисках утворюються камені. Вони можуть бути і в нижчерозташованих сечових шляхах. У сечовід та сечовий міхур камені можуть потрапляти з ниркових мисок. Розвитку цього процесу сприяють як місцеві фактори (порушення утворення колоїдів нирковими клітинами, явище секреторного неврозу нирки, наявність додаткових судин та аномалій, які спричинюють порушення сечовиділення, інфекції сечових шляхів, зміни рН сечі), так і загальні (харчовий режим, вживання деяких ліків, склад питної води, розвиток нефролітіазу при остеопатіях, тривала іммобілізація при травмах кісток тощо).
    Етіологія. Фактори, які сприяють розвитку нирковокам'яної хвороби,— природжені та набуті зміни в сечових шляхах, які порушують нормальне сечовиділення та спричинюють стаз сечі, різні нейрогенні дискінезії та інфекції сечовивідних шляхів, порушення обміну речовин (сечокислий, пуриновий, щавлевокислий та фосфорно-кальцієвий діатези). Безсумнівно, певну роль відіграє спадковість. Майже в кожного десятого хворого на нирковокам'яну хворобу остання спостерігалась і в батьків. Нефролітіаз виявляють разом з іншими хворобами обміну речовин (цукровим діабетом, жовчнокам'яною хворобою, подагрою, ожирінням) у певних родинах. Велике значення надається характеру харчування (надмірне харчування з уживанням їжі, яка містить багато кальцію та мало ретинолу), вживанню надто мінералізованої питної води, коли в організм потрапляє велика кількість мінеральних солей. Мають значення і кліматичні умови.
    У місцевостях із жарким, сухим кліматом відбувається підвищена втрата рідини, що зумовлює значну концентрацію
    сечі. Розвитку нефролітіазу сприяє тривала нерухомість, особливо пов'язана