Норманська Теорія

Сьогоднішня Росія займається осмисленням шляхів свого розвитку. Воно пов'язане зі зміною точок зору і навіть «концептуальних основ соціальних теорій». Росія і росіяни займаються самоузнаваніем: хто ми? які? куди ми йдемо? Це питання про ідентичність - про джерело норм і поведінкових реакцій, про те, «де більш загальний джерело самосвідомості», російської державності. І питання про роль варягів у становленні державності знову стало актуальним. Для Рудольфа Челлена, першим дав визначення «геополітика», шведа, було зовсім легкою справою згадати про «поселенні вікінгів на російській землі в IX столітті», для російської ж історіографії це питання завжди було каменем спотикання. Прихильники «визнання варягів» як факту - норманісти - роблять акцент на несамостійність розвитку російської державності. Антінорманісти завжди говорили, що «покликання варягів» - легенда, а нормандська теорія не самостійна. Цією полеміці більше 200 років. «Історичні бурі» то вщухали, то вирували знову. Я припускаю у своєму рефераті представити коротку долю нормандської теорії, в узагальненій формі показати аргументи сторін спору і, може бути, визначити і свою точку зору. 1. «Покликання варягів» - легенда чи ...? Питання про походження держави (династії) стоїть на чолі кута будь ранньосередньовічної «історії народу», тобто історіографічного твори. Для російської історіографії таким твором була «Повість временних літ», яка відповідала на питання «звідки пішла руська земля» і «хто в Києві почав первее княжити». «Повість» містить «оповіді про покликання князів з-за моря». І саме це сказання, а головне - його інтерпретація - становлять предмет дискусій, основу для народження нормандської теорії. Дослідники Мельникова