Опозиційний рух в Україні

Опозиційний рух в Україні
1953 – у Львові засновано Український революційний центр (УРЦ). У «Маніфесті УРЦ» визначалися 33 «принципи свободи»: запровадження демократичної системи, суверенітету України, свободи організацій, діяльності різних політичних партій тощо.
1956 –   у Донбасі засновано «Реалістичний робітничий гурток демократів» (Є. Донченко). Планували створити мережу нелегальних осередків, що згодом об’єднаються в демократичну партію, яка повинна стати альтернативою КПРС і повести боротьбу за зміну суспільного ладу в СРСР. Видавали рукописний часопис «Свободное слово».
1959 – Заснована на Львівщині юристами Л. Лук’яненком та І. Кандибою Українська робітничо-селянська спілка (УРСС). У проекті програми гострій критиці піддавалася політика КПРС, засуджувалися сталінські репресії 30-х рр., голодомор 1932 – 1933, бюрократичні методи керівництва н/г, національна політика. Автори проекту поставили питання про ненасильницький, конституційний вихід України зі складу СРСР. У новоствореній самостійній Укр. державі політичний лад мав залишатися радянським, а економіка – соціалістичною. Україна як суверенна й самостійна держава буде входити до співдружності таких самих незалежних соціалістичних держав
1959 (1960) – створення у Києві першого осередку шістдесятників –   Клубу творчої молоді («Сучасник») на чолі з Лесем Танюком. Увійшли: Іван Драч, М. Вінграновський, І. Світличний, А. Горська;
Травень 1961 –   у Львові почався закритий судовий процес над УРСС   (Львівський обласний суд засудив Л. Лук’яненка до розстрілу. Через 72 доби Верховний Суд замінив розстріл 15-ма роками позбавлення волі.